Вступ. Одними із найбільш масових гідротехнічних споруд у транспортному будівництві України є дорожні водопропускні труби.
Нижній б’єф таких споруд працює у складних експлуатаційних умовах: при значній нерівномірності розподілу питомих витрат; високій кінетичності скидного потоку і його насиченості наносами, сміттям; малим підтопленням відвідного русла тощо.
Основна складність проблеми полягає в тому, що на ділянці вільного розтікання має місце двомірний потік, а на ділянці гасіння надлишкової кінетичної енергії даний двомірний потік перетворюється в тривимірний турбулентний потік, що робить практично неможливим одержати теоретичний розв’язок щодо руху води в нижньому б’єфі гідротехнічної споруди.
Необхідність удосконалення конструкцій укріплення нижнього б’єфа дорожніх водопропускних труб є актуальним питанням, беручи до уваги, що існуючі підходи не приводять до бажаних позитивних результатів.
Проблематика. Із літературного аналізу встановлено, що укріплення нижніх б’єфів дорожніх водопропускних труб є важливою складовою для довговічності самої споруди та її належного функціонування.
Мета. Полягає в аналізі конструктивних заходів з укріплення нижніх б’єфів гідротехнічних споруд транспортного будівництва з дорожніх гофрованих металевих водопропускних труб.
Результати. Проведено аналіз основних підходів до укріплення нижніх б’єфів гідротехнічних споруд транспортного будівництва з дорожніх водопропускних труб. Виконано аналіз розрахунку конструктивних елементів гасників енергії активного типу.
Висновки. На сьогоднішній день існує два найпоширеніших підходи до вирішення проблеми укріплення нижніх б’єфів дорожніх водопропускних труб: повна відмова від улаштування конструкцій гасників енергії, що зпричиняє зсув на значну відстань вирви розмиву від дорожнього насипу або використання гасників енергії реактивного типу (типу водобійних колодязів, утворених уступом або стінкою), розсікачів або розсіювачів різного типу. Однак обидва підходи не вирішують повністю проблему гасіння енергії водного потоку.
Гідравлічні розрахунки звичайних бетонних (умовно гладких) труб і металевих гофрованих труб (з підвищеною шорсткістю внутрішньої поверхні) виконують за однаковою методикою, різниця тільки в константах, які використовують при розрахунку: коефіцієнт шорсткості, ухил тертя, глибина на вході в трубу тощо, що, у свою чергу, свідчить про необхідність проведення додаткових розрахунків та експериментальних досліджень.
Крім того, існуючі методики розрахунку з оптимізації конструкцій гасників енергії в нижніх б’єфах потребують експериментального уточнення.