Вступ. Безпечна та інклюзивна міська інфраструктура є ключовим елементом сталого розвитку міст. Пішохідні переходи відіграють важливу роль у забезпеченні безпечних та комфортних умов руху та доступу до важливих об’єктів. Їхній стан, розміщення та облаштування мають безпосередній вплив на безпеку, комфорт пересування.
Проблематика. Пішохідні переходи — це критичні точки вулично-дорожньої мережі, де виникає найбільший ризик зіткнення транспортних засобів із пішоходами. Особливу небезпеку вони становлять для дітей, літніх людей, осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп. Попри вимоги нормативних документів, у багатьох містах України пішохідні переходи й досі не відповідають стандартам безпеки та доступності.
Мета. Метою дослідження є аналіз наявних пішохідних переходів на вулицях м. Київ з точки зору безпеки (наявність дорожніх знаків, розмітки, світлофорів, пішохідних огорож тощо), інклюзивності (доступність для осіб з інвалідністю та літніх людей), а також їх відповідності вимогам нормативних документів. За результатами дослідження планується розробити рекомендації щодо покращення безпечних і безбар’єрних умов руху на досліджуваних вулицях.
Матеріали та методи. Аналіз нормативних документів щодо безпеки дорожнього руху та облаштування пішохідних переходів. Польові спостереження на об’єктах в міському середовищі.
Результати. У статті представлено результати дослідження стану наявних пішохідних переходів з точки зору забезпечення безпечного, комфортного та безбар’єрного руху маломобільних груп населення, а також їх відповідності вимогам чинних нормативних документів. За результатами дослідження виявлено основні недоліки в організації пішохідного руху в міському середовищі та сформовано рекомендації щодо покращення дорожньої інфраструктури.
Висновки. Аудит безпеки 445 об’єктів у м. Київ виявив системну невідповідність пішохідної інфраструктури нормам безпеки та інклюзивності: 48 % переходів мають критичне зношення розмітки, а спеціалізоване освітлення відсутнє на 84,3 % локацій. Попри формальну наявність елементів безбар’єрності, кожен п’ятий бордюрний з’їзд не відповідає вимогам ДБН В.2.2-40:2018 [1], а рівень сенсорної доступності (тактильна плитка, звукові сигнали) не перевищує 35 %. Встановлено, що наявні підходи та ігнорування потреб маломобільних груп населення (які становлять до 50 % мешканців) створюють бар’єри для безпечного пересування, що в умовах воєнного стану є критичним викликом для соціальної рівності та безпеки міста.
