Вступ. Всі періоди зволоження дорожньої конструкції складають єдиний закономірний цикл руху вологи в ній внаслідок впливу природних факторів. Для остаточного вибору конструкції земляного полотна та дорожнього одягу слід встановити значення щільності, вологості та морозного здимання ґрунтів у річному циклі. Для прогнозу цих величин необхідно визначити кількість надходження вологи в ґрунт від атмосферних опадів, що випадають на поверхню проїзної частини та узбіч в періоди сезонного вологонакопичення. Це дозволяє розробити якісні заходи, що покращують водно-тепловий режим земляного полотна, змоделювати його конструкцію з урахуванням властивостей ґрунтів, підвищити міцність за рахунок збільшення ступеня щільності ґрунтів та зменшення шкідливого впливу інфільтрації вологи.
Проблематика. Коефіцієнти вологопровідності ґрунту земляного полотна отримані за існуючим методом І.А. Золотаря та за міжнародним стандартом ISO 17892-11:2019 (E) мають як різні значення, так і різні одиниці вимірювання, що створює суттєві проблеми для їх подальшого практичного використання. Тому виникає ряд актуальних задач щодо адаптації існуючих методів з визначення вологонакопичення протягом річного циклу до європейських стандартів вимірювання коефіцієнта вологопровідності ґрунтів земляного полотна.
Мета. Метою даної роботи є проведення аналізу існуючих методів визначення коефіцієнта вологопровідності ґрунтів для розрахунку сезонного вологонакопичення в земляному полотні.
Матеріали та методи. Методи визначення коефіцієнта вологопровідності, зокрема метод Золотаря І.А., використовують переважно в країнах пострадянського простору. У той же час, у країнах Європейського Союзу визначення коефіцієнта вологопровідності регламентує міжнародний стандарт ISO 17892-11:2019 (E), згідно якого коефіцієнт вологопровідності визначають залежно від умов проведення експерименту.
У навчально-науковій лабораторії кафедри транспортного будівництва та управління майном Національного транспортного університету було проведено серію досліджень з використанням обладнання для випробування на вологопровідність в умовах змінного напору.
Результати. На основі отриманих результатів експериментальних досліджень, виконаних в науково-дослідній лабораторії Національного транспортного університету визначено коефіцієнт вологопровідності супіщаного ґрунту за міжнародним стандартом ISO 17892-11:2019 (E) та проведено порівняння з розрахованим коефіцієнт вологопровідності за методом І.А. Золотаря.
Висновки. На основі отриманих результатів експериментальних досліджень за європейським підходом з визначення коефіцієнта вологопровідності ґрунтів земляного полотна буде удосконалено метод розрахунку сезонного вологонакопичення. Це дасть можливість відійти від застарілих радянських методик, вирішити низку питань, важливих для практики проєктування, будівництва, відновлення, реконструкції та експлуатації автомобільних доріг: оцінити придатність місцевих ґрунтів для влаштування земляного полотна; визначити його конструктивні параметри; встановити розрахункові значення міцнісних і деформативних характеристик ґрунту.
