Вступ. Використання геосинтетичних матеріалів у дорожньому та залізничному будівництві набуло широкого поширення в країнах Європи завдяки їх здатності виконувати функції розділення, фільтрації та армування основ і конструкцій. Важливим є порівняння та систематизація нормативної бази різних держав для забезпечення надійності та довговічності транспортних споруд.
Проблематика. Попри значний практичний досвід, залишаються актуальними питання уніфікації вимог до властивостей геосинтетиків, критеріїв їх добору залежно від типу ґрунтів, навантаження та умов монтажу, а також оцінки довговічності матеріалів у різних середовищах.
Мета. Основною метою роботи є аналіз та узагальнення німецьких, британських і польських нормативів щодо застосування геосинтетичних матеріалів у дорожньому та залізничному будівництві, а також демонстрація підходів до вибору та розрахунку їхніх характеристик.
Матеріали й методи. У дослідженні використано огляд та порівняння ключових нормативних документів (EBGEO:2010, BS 8006:2010, ITB 429/2007, RStO 12, RIL 836:2022), аналіз системи Geotextile Robustness Classification (GRC), а також приклади методик визначення несучої здатності основи з урахуванням повзучості, довговічності та стійкості геосинтетиків до механічних і хімічних впливів.
Результати. Показано, що німецька система GRC дозволяє поєднати властивості ґрунтів та умови монтажу для коректного вибору геотекстилю. Охарактеризовано правила розрахунку армування насипів, підпірних стін і робочих платформ відповідно до сучасних норм. Зазначено, що застосування геосинтетиків забезпечує досягнення вимог щодо модулів деформації (Ev2 ≥ 45 МН/м²) для дорожніх та залізничних конструкцій, скорочує товщину несучих шарів та підвищує надійність споруд.
Висновки. Геосинтетичні системи довели свою ефективність у транспортному будівництві й стали невід’ємним елементом сучасних інженерних рішень. Їх застосування дозволяє підвищити довговічність і безпеку споруд, а аналіз нормативної бази підтверджує необхідність гармонізації вимог у європейській практиці для подальшого розвитку технологій.
