Вступ. У сучасних умовах трансформації будівельної галузі України питання допуску на ринок та оцінювання відповідності інноваційних будівельних матеріалів і виробів є ключовими для забезпечення стійкого відновлення та розвитку інфраструктури, а також для інтеграції до європейського ринку. Водночас фактичне скасування нормативної бази для технічних умов (ТУ) створило значні складності оцінки відповідності такої продукції, оскільки вітчизняні процедури визначення технічної прийнятності будівельної продукції відрізняються від європейських.
Проблематика. У статті розглянуто правові та процедурні аспекти оцінки відповідності інноваційних будівельних матеріалів у контексті впровадження Регламенту (ЄС) № 305/2011 (CPR) та нового Регламенту 2024/3110. Особливу увагу приділено продукції, яка не охоплена гармонізованими європейськими стандартами (EN) і, відповідно, вимагає застосування з визначення прийнятності (EAD), нового національного стандарту або технічних умов (ТУ). Виконано аналіз особливості процедур розроблення європейських документів з визначення прийнятності та отримання на його підставі європейської технічної оцінки (ETA), а також вітчизняні процедури визначення технічної прийнятності будівельної продукції.
Мета. Дослідити механізми оцінки відповідності інноваційних будівельних матеріалів в Україні, на які відсутні hEN, та запропонувати шляхи вирішення існуючих проблем у контексті впровадження Регламенту ЄС № 305/2011 (CPR) та майбутнього впровадження Регламенту ЄС 2024/3110.
Матеріали і методи. Аналіз чинного законодавства України та ЄС, порівняльний аналіз українських та європейських систем визначення технічної прийнятності будівельної продукції.
Результати. Виявлено недоліки у механізмах оцінювання відповідності інноваційної будівельної продукції порівняно з європейськими підходами (зокрема два різних механізми визначення технічної прийнятності будівельної продукції (за EAD та за національними документи України з визначення прийнятності), необхідність фінансування розроблення нових нормативних документів виробниками інноваційної будівельної продукції, недостатня кількість та обмежена сфера призначених Органів з визначення технічної прийнятності будівельної продукції та випробувальних лабораторій, відсутність можливостей визнання ЕАD українськими Органами з сертифікації продукції тощо).
Висновки. Запропоновано практичні рекомендації для усунення виявлених проблем, які вимагають cкоординованих зусиль органів державної влади, донорів, наукових установ, виробників будівельної продукції та органів з оцінки відповідності.
