Вступ. Зростання інтенсивності та маси транспортних потоків, як цивільних, так і військових, створює значні виклики для мостової інженерії, що вимагає постійного оновлення та вдосконалення методів оцінки вантажопідйомності та безпеки мостів. Об’єкти української інфраструктури, що постраждали від російсько-української війни (зокрема, мости), потребують швидкого відновлення та забезпечення надійності. Пропоноване дослідження проводить порівняльний аналіз українських державних будівельних норм (ДБН) з Тристороннім кодексом НАТО для проєктування та випробувань військових мостів і переправних конструкцій (TDTC). Результати дослідження допомагають оцінити сумісність існуючих цивільних мостів із сучасною військовою технікою та надають рекомендації для проєктувальників щодо імплементації закордонних військових стандартів. У цілому, публікація сприяє гармонізації українських будівельних норм із міжнародними стандартами в рамках євроатлантичної інтеграції України.
Проблематика. Проблематика дослідження полягає у відсутності відкритих даних про роботу мостів під військовими навантаженнями та необхідності систематичного порівняння методологій цивільного та військового мостобудування. Російсько-українська війна підкреслила вразливі місця в інфраструктурі, що зумовило гостру потребу в порівняльному аналізі стандартів проєктування. Цивільний сектор прагне до точності та оптимізації життєвого циклу конструкцій, використовуючи імовірнісні моделі, тоді як військовий — до швидкості та тактичної мобільності, застосовуючи спрощені, детерміновані системи, як-от MLC. Існуючі дослідження виявили інформаційні прогалини, зокрема: недостатній аналіз динамічної взаємодії військових колон, брак стандартизованого протоколу перехресної оцінки, а також обмеженість відкритих даних про рух військових транспортних засобів. Ці проблеми перешкоджають повноцінному інженерному аналізу та забезпеченню безперебійного, безпечного функціонування української інфраструктури.
Результати. Порівняльний аналіз показав, що в цілому зосереджене колісне навантаження від військової техніки НАТО до класу MLC 70 та розподілений контактний тиск від усіх класів (до MLC 150 включно) не перевищують значень, закладених в українських будівельних нормах. Проте, аналіз згинальних моментів в прогоновій будові моста розрізної схеми дає іншу, більш точну картину сумісності. Для мостів, спроєктованих під навантаження А11, допустимими є класи MLC 30 та нижче. Для навантаження А15 пороговим є клас 40. Споруди, розраховані на модель НК-80, можуть пропускати військову техніку до 100 класу MLC, а мости з урахуванням навантаження НК-100 відповідають практично всім класам військової техніки STANAG.
Висновки. Українські будівельні норми та військові стандарти НАТО (TDTC) мають принципово різну філософію: цивільний сектор орієнтований на точність та оптимізацію, тоді як військовий — на швидкість й тактичну мобільність. Хоча порівняння зовнішніх характеристик навантажень (зосереджений та розподілений тиск) свідчить про те, що українські норми є достатньо надійними, аналіз внутрішніх зусиль дає більш точні висновки. Для забезпечення повної сумісності мостів з військовою технікою необхідні подальші, деталізовані розрахунки, що враховують динамічні ефекти та інші специфічні чинники. Представлена робота є початковим етапом для подальших досліджень, спрямованих на гармонізацію українських та міжнародних стандартів, що є важливим кроком для зміцнення обороноздатності та інфраструктури України.
