Екоконтроль атмосферного повітря в зоні впливу автозаправних комплексів

Опубліковано:
Номер: Випуск 34(2026)
Розділ: Технології захисту навколишнього середовища
DOI:
Cторінковий інтервал статті: 300-308
Ключові слова: атмосферне повітря, автозаправні комплекси, дорожня інфраструктура, екологічний контроль, леткі органічні сполуки,
Як цитувати статтю: Березіна Н. О., Мудрак К. В. Екоконтроль атмосферного повітря в зоні впливу автозаправних комплексів. Дороги і мости. Київ, 2026. Вип. 34. С. 300–308.
Як цитувати статтю (references): Natalia Berezina, Klaudia Mudrak. Ecological control of atmospheric air in the zone of influence of gas stations. Dorogi і mosti [Roads and bridges]. Kyiv, 2026. Issue 34. P. 300–308 [in Ukrainian].

Автори

Національний транспортний університет (НТУ), м. Київ, Україна
https://orcid.org/0000-0003-1154-8701
Національний транспортний університет (НТУ), м. Київ, Україна
https://orcid.org/0000-0002-0340-4399

Анотація

Бурхливий розвиток автомобілізації країн потребує забезпечення транспортних засобів пальним, створення широкої мережі автозаправних комплексів. Проблеми контролю забруднення атмосфери, пов’язані з роботою таких комплексів, вимагають детального вивчення.

Автори в роботі намагалися оцінити вплив автозаправних комплексів на якість атмосферного повітря та обґрунтувати ефективність заходів екологічного контролю в умовах експлуатації.

Дослідження базувалось на аналізі наукових публікацій, нормативно-правових документів та сучасних підходів до екологічного моніторингу. Використано методи системного аналізу, узагальнення та оцінки екологічного ризику.

В роботі надано аналіз особливостей формування забруднення атмосферного повітря в зоні впливу автозаправних комплексів – важливих складових дорожньої інфраструктури. Розглянуто основні джерела викидів, серед яких переважають леткі органічні сполуки (ЛОС), а також продукти згоряння палива. Показано, що домінуючою складовою у забрудненні повітря є випаровування під час зберігання та відпуску палива. Обґрунтовано необхідність застосування автоматизованих систем моніторингу як удосконалених систем екоконтролю. Запропоновано технічні та організаційні заходи щодо зниження викидів забруднювальних речовин.

Здійснена оцінка якості атмосферного повітря за показниками концентрацій основних забруднювальних речовин (ЗР) із урахуванням гранично допустимих концентрацій (ГДК). Визначено сучасні технології уловлювання та зниження викидів.

Аналіз наукових даних показує, що формування забруднення атмосферного повітря в зоні впливу автозаправних комплексів має багатофакторний характер і потребує системного підходу до контролю та управління. Необхідне впровадження сучасних систем ефективного екоконтролю та очищення повітря для забезпечення екологічної безпеки в умовах розвитку дорожньої інфраструктури.

Посилання

  1. Верховна рада України. (1992). Про охорону атмосферного повітря : Закон України від 16 жовтня 1992 р. № 2708-XII. База даних Законодавство України https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/2707-12/ .
  1. Франчук Г. М., & Николяк М. М. (2007). Аналіз даних про токсичність паливно-мастильних матеріалів для людини. Вісник НАУ. (33). 54-58. Київ, 2007.
  2. Радомська М. М. (2007) Автозаправні станції як об’єкти техногенної небезпеки. У Екологічна безпека держави : зб. матеріалів Всеукр. наук.-практ. конф. студентів та аспірантів (23-24 квітня 2007 р., м. Київ). ( 163-166 ). Київ.
  3. Франчук Г. М., & Радомська М. М. (2008). Аналіз екологічних ризиків, пов’язаних зі зберіганням ПММ. У Політ-2008 : зб. матеріалів VIII Міжнар. наук. конф. студентів та молодих вчених (10-11 квітня 2008 р., м. Київ).(2).( 156). Київ .
  4.  Івасенко В. М. (2014). Розрахункова модель випаровувань автозаправних станцій. Вісник НТУ«ХПІ». ( № 40 (1083)). 51–59. https://%nbuv.gov.ua/ UIRN/vcpimtck_2014_40_11.  
  5. Periago J. F., &Prado C. (2015). Evolution of occupational exposure to environmental levels of aromatic hydrocarbons in service stations. Annals of Occupational Hygiene. 49, 233-240. https://doi.org/10.1093/annhyg/meh083.
  6. Івасенко В. М. (2015). Вдосконалення методів та засобів вимірювання концентрацій шкідливих речовин у викидах автозаправних станцій [автореферат дисертації кандидата технічних наук, НТУ «ХПІ»]. https://ela.kpi.ua/handle/123456789/15835.
  7. Дашковський О. А., Міхеєва І. Л., & Приміський В. П. (2003). Екоінформаційні, багатопараметрові газоаналітичні прилади і системи екологічного моніторингу довкілля. Вісті Академії інженерних наук України. (2). 6-14.
  8. Overton E. B., Ehrmann U., & Carney K. R. (1996). Trends and advances in portable analytical instrumentation. Field Analytical Chemistry and Technology. (1(2)). 87-92. https://doi.org/10.1002/(SICI)1520-6521(1996)1:2%3c87::AID-FACT4%3e3.0.CO;2-B
  9. Войтків П. С. (2018). Прилади контролю навколишнього середовища (методичні вказівки для самостійної роботи студентів ). ЛНУ.
  10. Гриб О. М., & Чугай А. В. (2019). Автоматизований моніторинг та оцінка якості атмосферного повітря (метод. вказівки для підготовки студентів). ОДЕКУ.
  11. ДП «УкрНДНЦ». (2016). Повітря робочої зони. Електричні прилади для безпосереднього виявлення та безпосереднього вимірювання вмісту токсичних газів і парів (ДСТУ EN 45544-1:2016).
  12. ДП «УкрНДНЦ». (2009). Системи пожежної сигналізації. Сигналізатори диму пожежні (ДСТУ EN 14604:2009).
  13. ДП «УкрНДНЦ». (2002). Бензини автомобільні (ДСТУ 4063-2001).
  14. ДП «УкрНДНЦ». (2016). Бензини автомобільні підвищеної якості. Технічні умови. (ДСТУ 7687:2015).
  15. Адаменко Я. О., Карпаш О. М., Стефанів А. Д. & Николяк М. М. (2006). Розвиток вчення В. І. Вернадського про біосферу та її компоненти для організації екологічного моніторингу. Науковий вісник Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу. № 1(13). ( 136-138).
  16. Гутаревич Ю. Ф., Зеркалов Д. З., & Говорун А. Г. (2006). Екологія та автомобільний транспорт (навчальний посібник). Київ.
  17. Радомська М. М. (2010). Оцінка екологічної ситуації в зоні впливу АЗС. У Екологічна безпека держави : збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів та аспірантів (27-28 квітня 2010 р., м. Київ) (195-196). Київ.