Транспортна інфраструктура є важливою основою функціонування економіки будь-якої держави. Водночас будування автомобільних доріг належить до матеріало- та енергоємних галузей, діяльність яких супроводжується значним техногенним навантаженням на навколишнє середовище. Будування автомобільних доріг також потребує значних обсягів природних ресурсів. В Україні традиційний підхід до проєктування та прийняття інженерних рішень щодо вибору конструкції дорожнього одягу і відповідно типу покриву тривалий час орієнтувався переважно на мінімізацію початкових капітальних витрат, визначених будівельним кошторисом. За таких умов асфальтобетонному покриву у більшості випадків надавалася перевага завдяки нижчій початковій вартості будування та технологічній простоті його влаштування.
Питанням економічного та технологічного обґрунтування конструкцій дорожнього одягу присвячені праці багатьох вітчизняних та зарубіжних науковців. Разом з тим, екологічна складова частіше розглядається локально (наприклад, оцінювання викидів безпосередньо на ділянці будування під час роботи дорожньої техніки), а комплексні дослідження, які поєднують екологічний та економічний аналіз на всіх стадіях життєвого циклу автомобільної дороги, залишаються недостатньо висвітленими в українській науковій думці.
У статті обґрунтовано необхідність застосування системного підходу до вибору типу покриву автомобільної дороги (асфальтобетонного чи цементобетонного) на основі аналізу повного життєвого циклу конструкції дорожнього одягу — від видобутку сировини та виробництва будівельних матеріалів до експлуатування, утримування й остаточної утилізації або ресайклінгу. Проведено порівняльний аналіз техніко-експлуатаційних, екологічних та економічних показників конструкцій дорожнього одягу для двох типів покриву. Доведено, що оцінка ефективності конструкцій дорожнього одягу лише за початковими кошторисними витратами є неефективною та призводить до невиправданих фінансових втрат та додаткових екологічних впливів у довгостроковій перспективі.
