Вступ. Глобальна енергетична криза, загострена геополітичною нестабільністю, обумовила необхідність кардинального перегляду принципів функціонування будівельного сектора – одного з найбільших споживачів енергоресурсів. Традиційні підходи до проєктування, орієнтовані на статичні умови експлуатації, виявляються неефективними в умовах гострої нестачі енергії та динамічної зміни функціональних потреб суспільства. Наявні архітектурно-будівельні системи не забезпечують необхідного рівня адаптації до зовнішніх кліматичних чинників і внутрішніх функціональних вимог, особливо в контексті гібридного використання просторів, що поєднує житлові, комерційні та громадські функції.
Мета дослідження полягає у розробленні концептуальних засад і методології проєктування адаптивних архітектурно-будівельних систем, спрямованих на забезпечення енергетичної стійкості та функціональної гнучкості об’єктів в умовах кризи енергетичного комплексу.
Матеріали та методи. Дослідження ґрунтується на системному аналізі сучасних технологічних рішень для адаптивної архітектури, включаючи динамічні фасадні системи, матеріали зі змінними властивостями та інтелектуальні системи управління енергоспоживанням. Використано компаративний метод для оцінки ефективності різних підходів, моделювання енергетичних потоків для кількісної перевірки гіпотез та експертне оцінювання для валідації запропонованої методології.
Результати. Запропоновано класифікацію адаптивних систем за критеріями об’єкта впливу (опалубка, огороджувальні конструкції, інженерні мережі) та типу адаптації (пасивна, активна, гібридна). Розроблено багаторівневу модель інтегрованого про’ктування, що поєднує: (1) аналіз контексту та вимог гібридного використання; (2) вибір оптимальних адаптивних технологій; (3) інтеграцію з системами автоматизованого управління (BIM, IoT); (4) оцінку енергоефективності та економічної доцільності. Встановлено, що впровадження запропонованих рішень дозволяє знизити енергоспоживання об’єкта на 30-45 % порівняно з традиційними аналогами та забезпечити швидку адаптацію простору до змінних функціональних потреб.
Висновки. Обґрунтовано доцільність переходу від статичних до динамічних принципів архітектурного проєктування в умовах енергетичної кризи. Запропонована методологія дозволяє створити архітектурно-будівельні системи, здатні адаптуватися до зовнішніх умов і внутрішніх потреб, забезпечуючи енергетичну стійкість і функціональну універсальність. Подальші дослідження доцільно спрямувати на розроблення детальних стандартів для адаптивних систем та їхню інтеграцію із системами «розумного міста».
