Вступ. У сучасних умовах трансформації економіки та посилення глобальних викликів питання забезпечення сталого розвитку набуває особливої актуальності. Логістика як одна з ключових сфер економічної діяльності відіграє визначальну роль у формуванні ефективних потокових процесів і безпосередньо впливає на економічні, екологічні та соціальні результати функціонування систем різного рівня. З огляду на це інтеграція принципів сталого розвитку в логістичну діяльність стає необхідною передумовою формування збалансованих економічних систем.
Проблематика. Попри наявність міжнародних індикаторів оцінювання сталого розвитку логістики, наявні підходи переважно зосереджуються на визначенні загального рівня розвитку галузі та не враховують ступінь гармонійності між економічним, екологічним і соціальним складниками. Така ситуація ускладнює об’єктивну оцінку сталості логістичних систем, оскільки високі інтегральні показники можуть приховувати суттєві структурні дисбаланси. Водночас на мікрорівні відсутня універсальна методика комплексного вимірювання сталості діяльності логістичних провайдерів і ланцюгів постачань.
Мета. Метою дослідження є формування комплексної методики визначення показників сталості логістичної діяльності на макро- та мікрорівнях з урахуванням принципу гармонійного поєднання економічного, екологічного і соціального векторів розвитку.
Матеріали та методи. В ході дослідження використано аналіз наукових підходів до трактування сталого розвитку та структурування логістичних систем, а також методи порівняльного аналізу й узагальнення. За основу макрорівневої оцінки взято індекс UNCTAD SFT, який доповнено розрахунком коефіцієнта нерівномірності на базі індексу Джині для визначення гармонійності складників. Для мікрорівня запропоновано систему показників за підсистемами логістичної системи з подальшим їх нормуванням, агрегуванням і інтеграцією в узагальнений показник сталості.
Результати. У результаті дослідження запропоновано вдосконалений підхід до оцінювання сталості логістики на рівні держав шляхом коригування інтегрального індексу з урахуванням рівномірності розвитку його складників. Проведені розрахунки продемонстрували наявність структурних дисбалансів навіть за відносно високих загальних показників. Також розроблено універсальну методику визначення інтегрованого показника сталості логістичної діяльності для логістичних провайдерів і ланцюгів постачань, що враховує специфіку їх підсистем та триєдину природу сталого розвитку.
Висновок. Запропонований підхід дозволяє комплексно оцінювати сталість логістичних систем, виявляти дисбаланси між ключовими векторами розвитку та формувати обґрунтовані управлінські рішення. Методика є гнучкою та адаптивною до різних об’єктів дослідження й може бути використана як інструмент підвищення ефективності реалізації принципів сталого розвитку в логістичній діяльності.
