Вступ. В умовах повномасштабної війни, глибоких соціально-економічних трансформацій в Україні малий і середній бізнес (МСБ) опинився в зоні підвищеної вразливості до кризових явищ. Пошкодження виробничої й транспортної інфраструктури, розриви в ланцюгах постачання, обмеженість фінансових можливостей, трудова міграція, посилення кіберризиків значно ускладнюють функціонування бізнесу. За таких обставин антикризове управління стає важливим механізмом підтримки адаптації, стабілізації та відновлення підприємницької діяльності. Потреба в інтеграції антикризових інструментів із процесами цифровізації й механізмами державного стимулювання зумовлює появу нових моделей управління розвитком малого й середнього бізнесу.
Проблематика. Воєнно-економічна нестабільність ускладнює діяльність суб’єктів малого та середнього бізнкесу, що проявляється у фінансовій нестабільності, зниженні платоспроможності, втраті ринків збуту, організаційній дезорієнтації й високих ризиках банкрутства. Водночас ефективність існуючих механізмів державної підтримки залишається обмеженою через інституційні та організаційні бар’єри.
Мета. Метою дослідження є аналіз стану й проблем розвитку малого і середнього бізнесу в Україні в умовах воєнної кризи, оцінка ролі антикризового управління та ефективності механізмів державної підтримки, а також визначення перспективних напрямів його подальшого розвитку.
Матеріали та методи дослідження. Інформаційно-емпіричну основу дослідження сформовано на базі наукових праць вітчизняних і зарубіжних учених у сфері антикризового управління, офіційних статистичних даних Державної служби статистики України, нормативно-правових актів, стратегічних документів органів державної влади. У процесі дослідження застосовано методи аналізу та синтезу, системного й структурного підходу, порівняльного аналізу, узагальнення, статистичної обробки інформації, а також логічного і графічного моделювання.
Результати. У ході дослідження встановлено, що малий і середній бізнес в Україні функціонує в умовах підвищеної невизначеності, нестачі фінансових ресурсів, логістичних обмежень й зростання операційних ризиків. Водночас виявлено, що підприємства демонструють високу адаптивність через релокацію, зміну бізнес-моделей, переорієнтацію продукції й активне використання цифрових рішень. Обґрунтовано доцільність застосування комплексного антикризового управління. Проаналізовано інструменти державної й міжнародної підтримки МСБ, визначено їх позитивний вплив на збереження підприємницької активності. Виявлено обмеження їх ефективності, пов’язані з фрагментарністю, недостатньою доступністю та складністю процедур. Визначено перспективні напрями розвитку малого і середнього бізнесу в післякризовий період.
Висновки. МСБ в Україні функціонує в умовах високої нестабільності й ризиків, однак демонструє значний потенціал адаптації через зміну бізнес-моделей, релокацію та цифровізацію. Антикризове управління відіграє визначальну роль у забезпеченні стійкості та життєздатності підприємств. Подальший розвиток МСБ залежить від узгодженості державної політики, доступності фінансових ресурсів, ефективності інституцій підтримки й інтеграції України до європейського економічного простору.
