Вступ. Експлуатаційні показники якості та довговічність асфальтобетонних покриттів автомобільних доріг значною мірою визначаються якістю бітумних в’яжучих.
Проблематика. Однією з вагомих вад асфальтобетонних покриттів є постійна зміна їх властивостей з часом експлуатації, що викликана старінням в’яжучого. Для прогнозування інтенсивності зміни властивостей бітумних в’яжучих, що відбуваються під час приготування асфальтобетонних сумішей на заводах та експлуатації асфальтобетону в покритті використовуються різноманітні лабораторні методи старіння. В Україні у зв’язку з впровадженням європейських принципів стандартизації та переходом на гармонізовані загальноєвропейські стандарти відбувається поступова заміна методу старіння згідно з ГОСТ 18180, що довгий час використовувався у вітчизняній дорожній галузі на загальноприйнятий у світі метод старіння RTFOT. У зв’язку із різними умовами, прийнятими в цих методах старіння, актуальним є питання щодо ідентичності умов старіння бітумних в’яжучих за цими методами та їх взаємозамінності.
Мета. Метою роботи було встановлення впливу, прийнятих в дорожній галузі України, методів старіння на зміну властивостей дорожніх в’язких бітумів та бітумних в’яжучих, модифікованих різноманітними добавками.
Матеріали та методи. В якості об’єктів дослідження використані в’язкі бітуми та бітумні в’яжучі, модифіковані різноманітними добавками (адгезійні добавки, полімери, структуруючі добавки), що використовуються у вітчизняній дорожній галузі. В якості методів старіння використано вітчизняний метод, що наведено в ГОСТ 18180 (протягом тривалого часу цей метод був єдиним в Україні, що використовувався для оцінювання зміни властивостей бітумних в’яжучих під дією технологічних температур і який за умовами випробування є близьким до стандартизованого методу TFOT), а також широко поширений в світі метод старіння RTFOT.
Результати. На основі отриманих експериментальних даних встановлено, що старіння за методом ГОСТ 18180 надає дещо більший вплив на зміну властивостей бітумних в’яжучих, ніж старіння за методом RTFOT. Найменш чутливим показником до умов старіння є температура крихкості – різниця між значеннями цього показника після старіння за різними методами знаходиться в межах збіжності методу. Найбільш чутливо умови методу старіння впливають на показники якості бітумів, модифікованих адгезійними добавками. Відносно малий час витримування в’яжучих за високої технологічної температури відповідно до умов методу старіння RTFOT призводить до меншої зміни зчеплюваності в’яжучих із поверхнею скла, що може бути причиною отриманню хибних результатів щодо термостабільності адгезійних добавок.
Висновки. При перегляді вітчизняних стандартів на технічні умови на бітумні в’яжучі, що передбачають заміну методу старіння за ГОСТ 18180 на метод RTFOT та встановлення граничних норм, щодо зміни стандартних показників якості в’яжучих після старіння, слід враховувати дещо меншу інтенсивність старіння в’яжучих за методом RTFOT. Особливо це стосується вимог щодо зчеплюваності бітумів, модифікованих адгезійними добавками.
