Вступ. Сучасний етап розвитку дорожньої галузі характеризується посиленням вимог до дорожньої розмітки. Для влаштування розмітки використовують різні матеріали: фарбу, мікрокульки скляні світлоповертальні, пластики холодного та гарячого нанесення, полімерні стрічки, готові штучні форми тощо. Кожен матеріал має свій власний набір унікальних характеристик, пов’язаних із довговічністю, світлоповертанням, вартістю нанесення та життєвого циклу.
Проблематика. У зв’язку з розширенням асортименту вибір матеріалів для розмітки стає складною задачею, він повинен проводитися з урахуванням таких вимог: забезпечення нормативної відстані видимості при будь-якій погоді, цілодобово; тривале збереження в незмінному вигляді (стійкість до умов навколишнього середовища); розмітка не повинна заважати транспортним засобам рухатися, посилювати ковзання.
Для того, щоб правильно вибрати матеріали для розмітки доріг, потрібно враховувати рівень навантаження на дорогу і передбачувані строки використання. З метою їх оптимального вибору, насамперед, необхідно здійснювати перевірку якісних характеристик матеріалів шляхом проведення випробувань за фізико-механічними, технологічними, функціональними характеристиками.
Усе частіше власники доріг висувають вимоги щодо перевірки якості матеріалів відповідно до європейських стандартів.
Мета. Провести порівняння технічних вимог та методів випробувань матеріалів для дорожньої розмітки згідно українських та європейських норм.
Матеріали та методи. Аналіз діючих в Україні та європейських стандартів щодо технічних вимог та методів випробувань матеріалів для дорожньої розмітки.
Результати. Розглянуті технічні вимоги до матеріалів для дорожньої розмітки, методи їх випробування, які відсутні в українських стандартах. Наведено перелік обладнання для проведення необхідних випробувань згідно європейських стандартів.
Висновки. За результатами проведеного аналізу можна сказати, що українські лабораторії для проведення контроля якості матеріалів за технічними характеристиками згідно європейських стандартів необхідно доукомплектовувати новим обладнанням (апарат Трегера, віскозиметр Кребса-Стормера, рентгенофлуоресцентний аналізатор, стенд для випробування на зношення та інші), а також освоювати нові методики випробувань. Через значну вартість приладів та установок (наприклад, стенда для випробування на зношення) необхідно влаштовувати експериментальні ділянки на автомобільних дорогах або ж налагоджувати контакт з європейськими лабораторіями щодо можливості передачі їм зразків матеріалів на випробування.
