Вступ. Інтенсивний розвиток автомобільного транспорту супроводжується зростанням навантаження на мережу автомобільних доріг, що зумовлює поступове погіршення умов руху, зниження середніх швидкостей руху та зростання затримок. За таких умов актуальним є завдання своєчасного визначення моменту втрати ефективності функціонування ділянок автомобільних доріг та обґрунтування доцільності їх реконструкції.
Проблематика. Більшість наявних підходів до оцінювання пропускної здатності автомобільних доріг ґрунтуються на порівнянні фактичної інтенсивності руху з нормативними значеннями та не враховують значним чином вплив перехрещень, примикань і структури транспортного потоку. Це призводить до обмеженої точності при визначенні реального рівня ефективності функціонування дорожніх ділянок.
Мета. Метою дослідження є розроблення методики визначення потреби в реконструкції ділянки автомобільної дороги на основі аналізу вільних інтервалів руху та прогнозування зміни інтенсивності руху з часом.
Матеріали й методи. Запропонована методика базується на комплексному поєднанні результатів натурних спостережень, аналітичних розрахунків кількості вільних інтервалів руху, визначенні максимально допустимої інтенсивності руху та прогнозуванні транспортного попиту із застосуванням логістичної моделі. Для оцінювання ефективності функціонування використано критерій граничної кількості вільних часових інтервалів руху.
Результати. Запропоновано підхід до визначення граничної інтенсивності руху, при досягненні якої умови руху на ділянці автомобільної дороги перестають бути ефективними. Методика дозволяє встановити період ефективного функціонування ділянки та прогнозований момент, з якого реконструкція стає доцільною.
Висновки. Результати дослідження можуть бути використані для планування реконструкції автомобільних доріг, удосконалення організації дорожнього руху та обґрунтування інженерних рішень на етапі довгострокового розвитку дорожньої мережі.
