Вступ. В’язкий нафтовий дорожній бітум є одним з основних дорожньо-будівельних матеріалів, що застосовується для влаштування покриттів автомобільних доріг. Якість в’яжучих визначає певні технічні та експлуатаційні характеристики асфальтобетонних покриттів, а також їх довговічність.
Проблематика. В Україні на даний час в’язкий дорожній бітум виготовляє лише один нафтопереробний завод, обсяг виробництва якого не дозволяє в повній мірі задовольнити попит вітчизняної дорожньої галузі. Через це значна кількість в’яжучого імпортується. У минулі роки найбільші обсяги бітуму імпортувались в країну з Республіки Білорусі та Польщі. У 2020 р. за рахунок збільшення обсягів дорожньо-будівельних робіт, більшість з яких була пов’язана з ремонтом існуючих чи влаштуванням нових асфальтобетонних покриттів, виникла потреба в значній кількості дорожнього бітуму. Це призвело до збільшення обсягів в’яжучих, що були імпортовані в Україну та до розширення номенклатури країн-постачальників нафтових бітумів.
Мета. Метою роботи було проведення аналізу якості в’язких нафтових дорожніх бітумів, що були імпортовані в Україну з восьми країн ближнього та дальнього зарубіжжя, встановлення їх особливостей, а також вирішення питання щодо можливості та доцільності використання цих в’яжучих в дорожній галузі України.
Матеріали та методи. В якості об’єктів дослідження прийняті бітуми, виготовлені в Азербайджані, Республіці Білорусь, Греції, Іспанії, Італії, Польщі, Туреччині та Україні. Для прийнятих в’яжучих були визначені стандартні показники якості згідно діючих в країні нормативних документів ДСТУ 4044 та ДСТУ EN 12591. Крім цього особливу увагу приділено оцінці структурно-реологічних особливостей в’яжучих, а також встановленню їх фундаментальних показників – адгезії, когезії та в’язкості.
Результати. На основі отриманих експериментальних даних встановлено, що бітуми значно розрізняються за структурно-реологічним типом. Це призводить до того, що при майже однаковій пенетрації бітуми різняться температурами розм’якшеності та крихкості (різниця між найбільшими та найменшими значеннями становить відповідно 4,5 °С та 16,5 °С), що може негативно впливати на властивості та довговічність асфальтобетонних покриттів. Крім того у в’яжучих суттєво відрізняється температурна чутливість, а також адгезійно-когезійні властивості. Бітуми, структурно-реологічний тип яких наближується до типу «золь», мають більш високі значення когезії та вищу в’язкість за технологічних температур, що треба приймати до уваги при використанні цих бітумів для приготування асфальтобетонних сумішей. До переваг бітумів, структурно-реологічний тип яких наближується до типу «гель», відноситься менша температурна чутливість та більш широкий інтервал пластичності.
Висновки. Всі дорожні бітуми, що імпортуються в Україну, повинні проходити сертифікацію на відповідність вимогам національного стандарту ДСТУ 4044:2019, а також низку додаткових випробувань, за результатами яких повинно прийматися рішення щодо доцільності та сфери їх використання в дорожній галузі країни.