Вступ. Одним із основоположних принципів сталого розвитку є передбачення та запобігання шкоди довкіллю, а також ліквідація наслідків і запобігання шкоди довкіллю, згідно з яким у випадку унеможливлення уникнути шкоди ― збиток необхідно мінімізувати, стримати його поширення і якнайшвидше його усунути.
Проблематика. Фрагментація ландшафтів на відокремлені ділянки при будівництві автомобільних доріг створює одну з найбільших загроз для збереження біорізноманіття. Результатом зміни використання земель, зокрема, інтеграції дорожньої інфраструктури в ландшафт, є втрата та деградація ареалів існування, забруднення на прилеглих територіях, змінений мікроклімат і гідрологічні умови, посилення активності людини на суміжних територіях, смертність диких тварин на дорогах. Крім того автомобільні дороги створюють бар'єри для вільної міграції тварин, призводить до ізоляції популяції та значного скорочення чисельності тварин. У той самий час інтеграція національної транспортно-дорожньої мережі України в європейську вимагає вирішення цих проблем і влаштування екодуків (біопереходів) при будівництві нових чи реконструкції існуючих автомобільних доріг.
Отже, існує необхідність формування методичних підходів, які з урахуванням сучасних тенденцій та зарубіжного досвіду, забезпечать мінімізацію негативного впливу дорожньої інфраструктури на дику природу.
Мета. Імплементація екодуків, через які представники фауни можуть перетинати дороги без ризику смертності у дорожню інфраструктуру. Це дозволяє деяким особинам розширювати свої ареали та переміщуватися між секторами, в яких вони можуть отримати життєво необхідні ресурси, а також полегшує розповсюдження чи міграцію особин між різними популяційними центрами певного виду.
Матеріали та методи. Основними методами дослідження є застосування теоретичних загальнонаукових підходів для вивчення містобудівних об’єктів: аналіз і синтез міжнародних та вітчизняних науково-теоретичних робіт, документації ЄС (хартій, вимог до проєктування), української нормативно-правової бази, літературних джерел; збір та аналіз статистичних даних для виявлення небезпеки впливу дорожньої інфраструктури на біорізноманіття і визначення цінності природного ландшафту території побудови екодуку.
Результати. Результатом роботи є основні положення методичних підходів та практичних рекомендацій, які з урахуванням інтеграції вимог дикої природи на етапі планування розвитку дорожньої інфраструктури є найкращим і найпростішим способом розроблення рішень про кост-ефективність, що сприятиме дефрагментації середовищ існування видів і збереження біорізноманіття.
Висновки. Влаштування екодуків (біопереходів) для об’єктів дикої природи на автомагістралях України є одним з інструментів запобігання надмірної фрагментації ландшафту дорожньою інфраструктурою. При вірному проєктуванні, плануванні, облаштуванні в необхідних місцях, урахуванні потреб всіх без виключення вразливих видів, органічному вплітанні у ландшафт вони сприяють дефрагментації ареалів, що в свою чергу сприяє їх релевантності. Ці споруди є елементами «зеленої інфраструктури», розширення якої рекомендується Директивою Європейського Союзу 92/43/ЄEC від 21 травня 1992 «Про збереження природних оселищ та видів природної фауни і флори».
