Вступ. Стаття пропонує концептуально-методичну рамку, що трактує заклад охорони здоров’я (ЗОЗ) як цілісну кіберфізичну систему клінічної інженерії, де будівлі, споруди та інженерно-медичні/ресурсні системи розглядаються крізь призму експлуатаційної придатності протягом усього життєвого циклу.
Проблематика. В Україні відсутній уніфікований міжвідомчий нормативний порядок для підтримування експлуатаційної придатності клінічного середовища, синхронізований з європейською практикою, що ускладнює забезпечення безпеки, надійності та якості медичних процесів.
Мета. Сформувати методологію «BIM / цифровий інжиніринг → технічний менеджмент → експлуатаційна придатність», окреслити склад і структуру «Правил забезпечення та підтримування експлуатаційної придатності об’єктів клінічного середовища ЗОЗ» у контексті євроінтеграції.
Матеріали і методи. Концептуальне моделювання системної інженерії, огляд міжнародних практик клінічної інженерії (Joseph Dyro, ін.), аналіз чинних/проєктних ДБН / ДСанПіН,
процедур ISO 9000, підходів до цифрового експлуатаційного інжинірингу (CMMS / CAFM, BMS / BAS), ризик-менеджменту.
Результат. Запропоновано системно-структурну модель клінічного середовища (медико-інженерне та ресурсне підсередовища), класифікацію експлуатаційних характеристик, організацію технічного менеджменту та зміст міжвідомчих «Правил». Показано інтеграцію з Європейською синергетичною стратегією «Спільні дії щодо міцного здоров’я» та ЦСР ООН.
Висновки. Перехід до нормативно закріпленого технічного менеджменту та цифрового експлуатаційного інжинірингу є необхідною умовою безпечної, енергоефективної й керованої експлуатації ЗОЗ, а також ключем до гармонізації з європейською та міжнародною практикою клінічної інженерії.
