Вступ. У статті запропоновано методичні підходи до реалізації положень концепції сталого розвитку під час управління процесами транспортного обслуговування суб’єктів господарської діяльності в частині зниження негативного впливу на довкілля від транспортних засобів як пересувних джерел забруднення.
Проблематика. Останні статистичні дані щодо екологічної ситуації в нашій країні свідчать про актуальність теми даного дослідження. Негативний вплив на довкілля, який спричиняється стаціонарними та пересувними джерелами забруднення, у загальних обсягах викидів є суттєвим, хоча і має тенденцію до зниження. Стаціонарні джерела забруднення, до яких належать підприємства різних галузей промисловості, зумовлюють приблизно 30 % загального обсягу викидів. Найбільший вклад у ці викиди здійснюють підприємства з виробництва електроенергії (понад 36 %) та металургійного сектору (понад 24 %). Внесок автомобільного транспорту в загальні викиди залежно від регіону складає понад 45 %. Основними викидами, які спричиняють автотранспортні засоби, є діоксид вуглецю, оксид вуглецю, оксиди азоту, а також леткі органічні сполуки.
Мета роботи полягає у формуванні пропозицій та розроблені механізму практичного впровадження підходів сталого розвитку під час управління процесами транспортного обслуговування суб’єктів господарської діяльності.
Матеріали та методи. У статті використано методичні підходи, які застосовуються для розрахунку викидів забруднюючих речовин і парникових газів у повітря від транспортних засобів при проведенні статистичних спостережень на державному рівні.
Результати. На основі результатів розрахунків викидів забруднюючих речовин суб’єкти господарської діяльності можуть більш обгрунтовано планувати свої бізнес-процеси та обирати автотранспортні засоби для роботи на конкретних маршрутах на основі критерію мінімізації негативного впливу на довкілля (викидів забруднюючих речовин).
Висновки. У роботі в контексті реалізації підходів сталого розвитку в частині зниження впливу на довкілля запропоновано механізм практичного застосування методики розрахунку викидів забруднюючих речовин та парникових газів у повітря на рівні окремих суб’єктів господарської діяльності. У практичному аспекті дана методика була застосована на прикладі транспортного обслуговування виробничого підприємства під час розвезення готової продукції до замовників.
