Вступ. Особливістю розвитку автомобільних доріг України в сучасних умовах є обмежене фінансування дорожнього господарства. Водночас визначення обсягів і переліків робіт з урахуванням фактичного експлуатаційного стану автомобільних доріг є надзвичайно важливим, адже це суттєво впливає на безпеку та комфорт учасників дорожнього руху, ефективність експлуатації автомобільного транспорту. Для визначення планових обсягів робіт використовують встановлений норматив, що є усередненим для автомобільних доріг відповідної категорії. Це спрощує розрахунки, проте такий підхід не зовсім чітко встановлює річні планові обсяги робіт з експлуатаційного утримування ділянки, оскільки не ураховує її експлуатаційний стан. Беручи до уваги сучасний рівень фінансування, актуальним є розроблення методології визначення планових обсягів та переліків робіт з експлуатаційного утримування, яка б була достатньо точною, проте не потребувала б значних коштів на обстеження ділянок доріг.
Проблематика. Визначення обсягів робіт з експлуатаційного утримування здійснюють на основі комплексного аналізу стану дорожнього покриву, прогнозуванні транспортного навантаження та розподілі бюджетних ресурсів. Проте в умовах воєнного стану пріоритети країни змінились, і на перше місце виходять питання забезпечення обороноздатності держави, надання гуманітарної допомоги тощо. Виходячи із сучасних тенденцій розвитку дорожньої галузі України, головним завданням є раціональне використання обмежених фінансових ресурсів і збереження автомобільних доріг у належному експлуатаційному стані.
Нормативи обсягів робіт з експлуатаційного утримування затверджують відповідно до Методики визначення обсягу фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримування автомобільних доріг (далі — Методика) [1] та приймають усереднено для України. Відповідно до зазначеного нормативу встановлені чіткі перелік та обсяги робіт для 1 км автомобільної дороги загального користування державного значення ІІ категорії, який приводять коригувальними коефіцієнтами та протяжністю ділянок відповідної категорії до потрібної мережі, проте не ураховують їхній фактичний експлуатаційний стан. Дороги державного значення зазвичай мають вищу інтенсивність руху порівняно з місцевими дорогами. Також суттєво відрізняються за експлуатаційним станом щойно відремонтовані дороги від тих, на яких протягом тривалого періоду часу не виконували ремонтні роботи. Тому встановлення диференційованого підходу щодо актуалізації обсягів робіт з експлуатаційного утримування для доріг державного та місцевого значення є надзвичайно важливим.
Мета. Проаналізувати ефективність застосування наявних методів визначення планових обсягів робіт з експлуатаційного утримування автомобільних доріг у сучасних умовах.
Матеріали та методи. Стаття носить оглядовий характер. У статті був використаний системний підхід, який представляє собою сукупність загальнонаукових методологічних принципів (вимог), в основі яких лежить розгляд об’єктів як систем.
Результати. Аналізування наявних методів визначення обсягів і переліків робіт з експлуатаційного утримування автомобільних доріг дозволить визначити їхній основні переваги та недоліки, можливі напрямки удосконалювання чи запровадження нових підходів.
Висновки. Планування робіт з експлуатаційного утримування за умов обмежених ресурсів є складним завданням, що потребує комплексного підходу та використання сучасних методик і технологій. Адекватне планування та раціональне використання ресурсів дозволять забезпечити ефективне утримування доріг і збереження їхніх функціональних характеристик у майбутньому. Ураховуючи це, доцільним є удосконалення механізму визначення планових обсягів і переліків робіт з експлуатаційного утримування, при цьому зберігши його простоту.
