Вступ. У статті запропоновано систему критеріїв щодо обґрунтування доцільності облаштування виділених смуг для руху громадського транспорту в умовах формування систем сталої міської мобільності.
Проблематика. У процесі впровадження концепції сталого розвитку сучасних міст з урахуванням стрімкого зростання кількості індивідуального транспорту, яке негативно впливає на забезпечення необхідного рівня міської мобільності, особливої актуальності набуває розвиток сталих видів мобільності. Як відомо, до останніх відносять пішохідний і велосипедний рух, пересування з використанням екологічного транспорту, транзитно-орієнтоване проєктування, оренду транспортних засобів, а також системи міського громадського транспорту, які є економічними, сприяють збереженню простору та пропаганді здорового способу життя. При цьому саме громадський транспорт, враховуючи його провізні спроможності, розглядається як основна альтернатива використанню індивідуальних автомобілів.
Проте, як свідчить практика реалізації відповідної транспортної політики, для заохочення мешканців та гостей міста до використання громадського транспорту як противаги індивідуальним автомобілям, необхідно створити особливі (пріоритетні) умови для його руху. Як відомо, однією з типових проблем транспортних систем сучасних міст є перевантаження вулично-дорожньої мережі рухом транспорту. Як наслідок – збільшується кількість ускладнень та заторів, які безпосередньо призводять до зменшення швидкості всіх видів вуличного сполучення та збільшення тривалості поїздок мешканців. Одним із простих шляхів вирішення такої проблеми може розглядатися облаштування виділених смуг для руху громадського транспорту.
Мета роботи полягає в обґрунтуванні доцільності впровадження та розробленні системи критеріїв щодо облаштування на вулично-дорожній мережі міста виділених смуг для руху вуличного громадського транспорту, які мають стати порівняно простим та достатньо ефективним інфраструктурним елементом при формуванні систем стійкої міської мобільності.
Матеріали та методи. Під час проведення дослідження використано комплексний підхід, що базується на аналізі нормативних напрацювань щодо встановлення вимог на проєктування та будівництво елементів транспортної інфраструктури населених пунктів в нашій країні (зокрема, і щодо виділення смуг руху для громадського транспорту), а також на врахуванні національного та закордонного досвіду впровадження та функціонування таких смуг. Для вивчення чинників, які зумовлюють доцільність облаштування таких смуг, у роботі використано аналітичні методи. Аналіз отриманих результатів дозволив сформулювати концептуальні основи щодо обґрунтування доцільності облаштування виділених смуг для руху громадського транспорту в контексті підвищення загальної ефективності сітілогістики сучасного міста.
Результати. У роботі були проаналізовані основні практичні методи для обґрунтування доцільності облаштування виділених смуг для руху вуличного громадського транспорту та запропоновані концептуальні основи формування системи відповідних критеріїв. Вказана система включає шість основних критеріїв: інтенсивності руху громадського транспорту; завантаженості та умов руху на ділянці; безпеки дорожнього руху; соціально-економічні чинники; забезпечення просторової орієнтації; екологічності. Результати дослідження можуть бути використані для розробки стратегій розвитку систем стійкої міської мобільності.
Висновки. У процесі впровадження концепції сталого розвитку сучасних міст особливої актуальності набуває пріоритетний розвиток сталих видів мобільності, важливе місце серед яких займає громадський транспорт. Облаштування виділених смуг для руху громадського транспорту в умовах загального перевантаження вулично-дорожньої мережі рухом всіх видів вуличного транспорту дасть змогу прискорити пересування маршрутних транспортних засобів та підвищити рівень надійності (прогнозованості) відповідних переміщень мешканців міста. Таким чином, наявність виділених смуг для громадського транспорту не лише відповідає принципам формування систем стійкої міської мобільності, а і підвищує рівень ефективності використання елементів транспортної інфраструктури міста, оскільки провізна здатність ділянок вулично-дорожньої мережі зростає без фізичного збільшення загальної кількості смуг руху.
За підсумками проведеного в роботі аналізу запропоновані концептуальні основи формування системи критеріїв облаштування виділених смуг для руху громадського транспорту, визначені загальні методичні підходи до прийняття відповідних рішень на основі цих критеріїв, а також напрямки подальших досліджень щодо організації та технології пріоритетного руху маршрутного транспортних засобів в містах України.
